Державна установа «НАЦІОНАЛЬНЕ ВІЙСЬКОВЕ МЕМОРІАЛЬНЕ КЛАДОВИЩЕ»

“На щиті у вічність…”: стартував лекторій, присвячений пам'яті та вшануванню наших земляків.

15 травня 2024

.

15 травня у Книгарні “Сенс” стартував лекторій, присвячений пам'яті та вшануванню наших земляків. Під час заходу, спільно з Вахтангом Кіпіані, обговорили унікальні традиції поховання вояків українських армій не лише в Україні, а й за кордоном.

“Якщо порахувати усі цвинтарі, де поховані українські воїни та визначні державні діячі — ми налічимо їх тисячі. Саме тому, будучи поблизу цих видатних місць поховань наших земляків — обов'язково відвідуйте їх, дізнавайтеся про них та розповідайте про них…” — наголосив під час першої лекції історик і військовослужбовець Збройних сил України Вахтанг Кіпіані.

Вахтанг Кіпіані, розповів про те, де шукати такі кладовища за кордоном, як дізнатися інформацію про наших полеглих Героїв, а також про деякі особливості поховань на території інших держав.

Традиція “Замість квітів на могилу…” — це важлива частина культури та пам'яті творення української громади у діаспорі. Достатньо часто наші земляки, замість квітів, які зав'януть на могилі - заповідали віддати кошти на виховання патріотичної молоді, робили пожертви на університети, на церкви, а також на притулки для старших воїнів та їхніх родин. Усе це нам дає зрозуміти якою глибокою та гуманною була культура української еміграції.

Зараз у Німеччині та Австрії ледь не щодня знищуються могили українців. Трапляється це тому, що в цих країнах є специфічна законодавча база: якщо не заплачено за землекористування - то могила ліквідується, а на це місце ховають іншу людину. Навіть цього року ми вже маємо прикрі втрати.

Завершився захід виступом заступника директора ДУ “Національне військове меморіальне кладовище” Ярославом Старущенко. Спільно обговорили з присутніми дослідження,які установа проводила перед початком реалізації меморіального об'єкта. Також спілкувалися про доцільність вибору саме цієї земельної ділянки, про специфіку комунікації з місцевими мешканцями у Гатненській громаді та про ті фейки, навколо кладовища, які зараз існують і які ми успішно розвінчуємо.