Державна установа «НАЦІОНАЛЬНЕ ВІЙСЬКОВЕ МЕМОРІАЛЬНЕ КЛАДОВИЩЕ»

Перепоховання на НВМК видатних борців за незалежність України: спільно напрацьовуємо дієвий механізм

27 лютого 2024

На Національному військовому меморіальному кладовищі можуть бути перепоховані видатні борці за незалежність України у ХХ ст.

Проте питання щодо критеріїв, які передбачатимуть можливість, або, згідно з якими, ініціюватимуть перепоховання тих чи інших осіб — дискутивне, нагальне та потребує кропіткої роботи. І в тому числі обговорення у суспільстві.

Саме тому команда ДУ “НВМК” зібрала першу робочу нараду щодо напрацювання пропозицій до проєкту Порядку здійснення перепоховання видатних борців за незалежність України у ХХ столітті на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Участь в обговоренні взяли Микола Герасименко від Міністерства у справах ветеранів, Володимир Тиліщак та Вікторія Яременко від Українського інституту національної пам’яті, Василь Петрик від Міністерства культури та інформаційної політики й Оксана Дука від Міністерства закордонних справ.

Заступниця директора ДУ “НВМК” Світлана Строкач пояснила: “У статті 15-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено перелік загиблих (померлих) осіб, які мають право на поховання з військовими почестями на Національному військовому меморіальному кладовищі. Власне тому, нам треба якнайскоріше напрацювати пропозиції до проєкту Порядку здійснення перепоховання видатних борців за незалежність України”.

У 2017 році уже був прецедент із перепохованням. Тоді у Києві на Лук'янівському кладовищі перепоховали останки українського письменника Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби, прах яких на початку місяця ексгумували в Чехії. Тоді перевезення останків письменника до України забезпечувало МЗС, а Міністерство культури організувало церемонію перепоховання.

Начальник відділу меморіальної роботи Максима Зубова наголосив: “Нам необхідно вибудувати механізм, який буде працювати в частині здійснення поховання, а не лише регламентувати цей процес, і по факту не давати нам права перепоховувати”.

Заступник голови УІНП Володимир Тиліщак пояснив: “Теоретично у нас можуть бути кілька категорій, які потребуватимуть перепоховання. Одна категорія — це видатні діячі, які померли та поховані за кордоном, проте оплачений термін використання місця на цвинтарі підходить до завершення. А отже без внеску їхні могили можуть бути зруйновані. Тому доцільно такі поховання переносити в Україну. Друга категорія — це борці за незалежність, останки яких можуть знайти під час пошукових робіт на місцях боїв. Проте, можливо, не завжди буде доцільно перепоховувати їх на НВМК”.

Окрім того, з важливих завдань, які стоять перед учасниками наразі:

- розробити структуру, порядок, механізми процесу перепоховання від місця захоронення у світі до України;

- розглянути можливість створення невичерпного переліку осіб, яких варто перепоховати (короткострокові та довгострокові перспективи);

- долучити експертне середовище та громадськість до обговорення такого переліку осіб та критеріїв, які визначатимуть можливість перепоховання;

- підготувати список видатків (ексгумація, спосіб транспортування, відстань тощо). Адже перепоховання передбачатиме кілька етапів та витрат. Так, відповідальність за виділення місця, проведення церемонії поховання із усіма почестями в Україні, постійний догляд могили та благоустрій території, повністю візьме на себе державна установа “Національне військове меморіальне кладовище”;

- опрацювати вже наявний в Україні досвід перепоховання з-за кордону. До прикладу, відповідний досвід має Личаківське кладовище. Зокрема 1 листопада 2002 року тут урочисто перепоховали прах видатного сотника Легіону Українських січових стрільців Дмитра Вітовського. Він загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія), повертаючись до України. І до того, як знайти вічний спочинок на рідній землі, його було двічі захоронено. Спершу у Берліні у 1919 році на цвинтарі Гугенотів. А через кілька років у серпні 1928-го останки Дмитра Вітовського перепоховали на цвинтарі Ст. Гедвіґс-Фрідгоф на Лізенштрассе.

Це була перша зустріч, але далеко не остання. Оскільки питання перепоховання видатних борців за незалежність України у ХХ столітті надзвичайно важливе.

Нагадаємо,частиною першою статті 15-1 Закону України “Про поховання та похоронну справу” визначено вичерпний перелік осіб, хто має право бути похований на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Набрання чинності Закону Закон України від 08.12.2023 № 3505-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення будівництва та експлуатації Національного військового меморіального кладовища” надало можливість здійснювати перепоховання не лише Героїв України з числа осіб, які наведені в частині першій статті 15-1 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, а й осіб, похованих на тимчасово окупованих територіях.

Разом з тим, Законом встановлено норму, що за рішенням та у порядку встановленому КМУ на НВМК може здійснюватися перепоховання видатних борці за незалежність України у XX століття. А також особи, що мають право бути похованими на НВМК, урна з прахом яких похована в колумбарній ніші на інших кладовищах, можуть бути перепоховані в колумбарії на Національному військовому меморіальному кладовищі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.