20 вересня 2024 У перший день повномасштабної війни “Страйк” виконував бойові завдання в районі Антонівського мосту Херсонської області на посаді заступника командира десантно-штурмової роти. Того ж дня його командир отримав важке поранення, а Владислав Лонський прийняв командування ротою на себе. “За його наказом ми дістали та передали двох тяжкопоранених офіцерів в медпункт після виходу з оточення. Він давав команду евакуювати всіх поранених, а сам залишився вести бій та прикривав наші евакогрупи. Він нікого не залишав у біді”, — розповів побратим десантника. Рота під його командуванням успішно вела оборонні бої, штурмові дії та ефективно знищувала противника. “Бої за Лисичанськ, Серебрянку, Богородичне, контрнаступ на Харківщині. Він брав участь у стрілецьких боях пліч-о-пліч з солдатами” — згадує бойовий побратим. Поблизу Кривого Рогу Лонський грамотно керував штурмовими діями та повернув під український прапор два населені пункти. Полковник Павло Розлач, який на той час був командиром 3-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади ДШВ пригадуючи ті дні зазначає, що рота Лонського також витісняла противника, який захопив плацдарми на березі річки Сіверський Донець та брала участь в знищенні ворожої переправи. 22 травня в районі Берестове Бахмутського району на Донеччині під час утримання рубежів оборони у результаті стрілецького бою десантники знищили 1 БМД-1 та живу силу. 13 червня в районі Богородичне Краматорського району на Донеччині рота під командуванням сміливого капітана знищила 2 російських танки та бойову машину піхоти.  2 липня у районі Верхньокам’янки Владислав Лонський отримав важку контузію під час танкового обстрілу, проте вже за тиждень повернувся до підрозділу. Під час рейдових дій на Харківщині, в районі населеного пункту Бабенкове Ізюмського району підрозділ капітана “Страйка” взяв у полон російських офіцерів, солдатів, захопили ворожу техніку: танк Т-72Б3, самохідну артилерійську установку 2С3 “Акація-2”, МТ-ЛБ, два автомобілі КАМАЗ та 2 БМП-1. Уже 11 вересня під час наступальних та пошуково-ударних дій 2 ротна тактична група під командування капітана Лонського форсувала річку Оскіл і закріпилась на лівому березі. “Коли зачистили Оскіл, він мені доповів, що міст через річку не був зірваний. Я дав команду, щоб вони переправились і забезпечили плацдарм на лівому березі. Противник не зміг їх звідти вибити, тому знищив дамбу. Міст змило, рота залишилась відрізана. Ми робили їм переправи на човнах, натягували канати, човнами забирали поранених…”, – зазначив його колишній командир 3-ї бтгр. Тоді відбувся різкий підйом води на 4 метри. Повернути техніку не було можливості. Командиру Лонському було поставлене завдання залишитися з частиною особового складу на лівому березі для утримання займаних плацдармів. Офіцер-десантник понад тиждень тримав оборону разом зі своїми десантниками та іншими представниками Сил оборони України. 20 вересня внаслідок ракетного обстрілу КСП роти, капітан Владислав Лонський загинув. Владиславу Олеговичу Лонському – командиру 2 десантно-штурмової роти 3 батальйонної тактичної групи 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ – 24 лютого 2024 року присвоєно найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно). Вічна слава та пам'ять Герою-десантнику!
|
Україна, 01001, місто Київ, вулиця Павлівська, будинок 29
+38 (093) 745-85-86
